«Ибо если вы будете любить
любящих вас, какая вам
награда? Не то же ли делают и мытари?»
Матф. 5:46
Любить – прекрасно, быть любимым - тоже.
И нет на свете ничего любви дороже.
Любить и вместе с тем любимым быть не сложно.
Любить и нелюбимым быть не каждый сможет.
***
Слава Господу, что я могу любить,
Ведь любить - это значит жить!
***
Бог проблемы мои на себя возложил –
Мне не нужно думать о них
И не нужно впустую своих тратить сил,
Значит, можно жить для других.
***
Сказать хотел бы, если б кто спросил,
Когда наступит жизненный предел:
Жалею не о том, что совершил,
Но лишь о том, что сделать не успел.
***
Не нужны мне почета поблекшие лавры
Или славы тяжелый венец –
Я всего лишь хочу, чтоб Господь был прославлен,
Я – созданье, а Он – мой Творец.
***
Как слово – главный инструмент творенья,
Так и поэзия для творчества – венец.
***
Так что же нас ждет за последней чертой:
Вечная радость, вечный покой?
Конечно, но я живу большей мечтой –
Тем, что я буду навеки с Тобой!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
